| Detail |
Dyvovyzna dolja sudylasja spohadam vydatnoji ukrajins’koji zinky-istoryka Nataliji Polons’koji-Vasylenko: pocala pysaty jich u casy vyjizdu v emigraciju, vidrazu z po vijni, i dovela do ponad tysjacu storinok, ochopyvsy period vid kincja XIX st. do seredyny XX. Z toho buly nadrukovani uryvky v riznomanitnych dijaspornych vydannjach, a masynopys oprac’ovanych avtorkoju spohadiv zahubyvsja tak, sco vona ne mohla joho i sama povernuty. Tym casom u scaslyvyj sposib, u Mjuncheni, pa paperovim zvalysci, bulo znajdeno najranisu castisu memuariv, dovedenu do revoljuciji. Vidtak uporjadnyk cijeji knyhy vzjavsja voskresyty zahublenu castynu spohadiv, zibravsy te. sco bulo rozkydane po periodycnych vydannjach. Ne vse, zvisno, vdalosja vidnajty, ale rezul’tat posukiv vyjsov vahomyj, i os’ teper uperse maje pryjty do cytaca jak knyha. Mozna smilyvo skazaty, sco za svojim rozmachom i obsyrom informaciji, casto malovidomoji cy j nevidomoji, – ce odna iz najlipsych spohadovych knyh, jaki znala ukrajins’ka literatura, vidpovidno, ne moze ne vyklykaty v cytaca posylenoho interesu. /// Dyvovyzhna dolia sudylasia spohadam vydatnoi ukrains’koi zhinky-istoryka Natalii Polons’koi-Vasylenko: pochala pysaty ikh u chasy vyizdu v emigratsiiu, vidrazu zh po viini, i dovela do ponad tysiachu storinok, okhopyvshy period vid kintsia XIX st. do seredyny XX. Z toho buly nadrukovani uryvky v riznomanitnykh diiaspornykh vydanniakh, a mashynopys oprats’ovanykh avtorkoiu spohadiv zahubyvsia tak, shcho vona ne mohla ioho i sama povernuty. Tym chasom u shchaslyvyi sposib, u Miunkheni, pa paperovim zvalyshchi, bulo znaideno nairanishu chastishu memuariv, dovedenu do revoliutsii. Vidtak uporiadnyk tsiiei knyhy vziavsia voskresyty zahublenu chastynu spohadiv, zibravshy te. shcho bulo rozkydane po periodychnykh vydanniakh. Ne vse, zvisno, vdalosia vidnaity, ale rezul’tat poshukiv vyishov vahomyi, i os’ teper upershe maie pryity do chytacha iak knyha. Mozhna smilyvo skazaty, shcho za svoim rozmakhom i obshyrom informatsii, chasto malovidomoi chy i nevidomoi, – tse odna iz nailipshykh spohadovykh knyh, iaki znala ukrains’ka literatura, vidpovidno, ne mozhe ne vyklykaty v chytacha posylenoho interesu. /// Дивовижна доля судилася спогадам видатної української жінки-історика Наталії Полонської-Василенко: почала писати їх у часи виїзду в еміґрацію, відразу ж по війні, і довела до понад тисячу сторінок, охопивши період від кінця XIX ст. до середини XX. З того були надруковані уривки в різноманітних діяспорних виданнях, а машинопис опрацьованих авторкою спогадів загубився так, що вона не могла його і сама повернути. Тим часом у щасливий спосіб, у Мюнхені, па паперовім звалищі, було знайдено найранішу частішу мемуарів, доведену до революції. Відтак упорядник цієї книги взявся воскресити загублену частину спогадів, зібравши те. що було розкидане по періодичних виданнях. Не все, звісно, вдалося віднайти, але результат пошуків вийшов вагомий, і ось тепер уперше має прийти до читача як книга. Можна сміливо сказати, що за своїм розмахом і обширом інформації, часто маловідомої чи й невідомої, – це одна із найліпших спогадових книг, які знала українська література, відповідно, не може не викликати в читача посиленого інтересу.
|
