| Detail |
V osnovi proponovanoho namy doslidzennja lezyt’ rozhljad tradycijnoji etyky (etnoetyky, narodnoho etosu, dobrozvycajevosti), prytamannoji ukrajins’komu suspil’stvu XIX - pocatku XX stolittja, cerez okuljar joho usnopoetycnoji tradyciji, prykmetnych fol’klornych kodiv. Na vzircjach riznozanrovych tvoriv prostezeno specyficni aspekty vyjavu narodnoji morali, jak zahal’noljuds’ki, tak i partykuljarni, jak vysci duchovni ustremlinnja, tak i prahmatycni, utylitarni, a sce hromads’ki, pracecentrycni ta rodynni cinnosti tradycijnoji spil’noty, jiji povedinkovi normy, henderni roli, moral’nu samosvidomist’ okremoho indyvida ta in. Moral’nisna pravda otrymuje svojeridne vtilennja v obrazach i symvolach fol’kloru, nabuvajucy vidpovidnych smysliv u koreljaciji z real’nistju. U vsi viky vyvyscuvalasja vychovna, dydaktycna funkcija narodnoji filosofiji, vychovannja u koordynatach dobra i zla, sco personifikuvalosja v chudoznich obrazach, bulo osoblyvo dijevym stosovno ditej ta molodi, peredavalosja cerez pokolinnja. Moral’nyj ideal ljudyny, jak zrazok dlja nasliduvannja, vidbyvav ideal’nu chudoznju (fol’klornu) dijsnist’. Vyraznoju rysoju ukrajins’koji usnoji slovesnosti, de pojednalysja ponjattja dobra, istyny (pravdy) i krasy, je kalokahatyvnist’. /// /// В основі пропонованого нами дослідження лежить розгляд традиційної етики (етноетики, народного етосу, доброзвичаєвості), притаманної українському суспільству XIX - початку XX століття, через окуляр його уснопоетичної традиції, прикметних фольклорних кодів. На взірцях різножанрових творів простежено специфічні аспекти вияву народної моралі, як загальнолюдські, так і партикулярні, як вищі духовні устремління, так і прагматичні, утилітарні, а ще громадські, працецентричні та родинні цінності традиційної спільноти, її поведінкові норми, гендерні ролі, моральну самосвідомість окремого індивіда та ін. Моральнісна правда отримує своєрідне втілення в образах і символах фольклору, набуваючи відповідних смислів у кореляції з реальністю. У всі віки вивищувалася виховна, дидактична функція народної філософії, виховання у координатах добра і зла, що персоніфікувалося в художніх образах, було особливо дієвим стосовно дітей та молоді, передавалося через покоління. Моральний ідеал людини, як зразок для наслідування, відбивав ідеальну художню (фольклорну) дійсність. Виразною рисою української усної словесності, де поєдналися поняття добра, істини (правди) і краси, є калокагативність.
|
