| Detail |
Іstoriji pro knyzky, kartyny, svitlyny, relikviji, a takoz pro ljudej, sco vse te stvorjuvaly – harno vkladajut’sja v avtors’kyj zanr malen’koji evrystycnoji abo memuarnoji povisti, inodi dovoli rozlohoji, casom radse evrystycnoji novely, parabolicnoji miniatjury cy lakonicnoji syl’vety kohos’ iz uljublenych mytciv i naukovciv. Esejistycnyj styl’, dribka lirycnoji ironiji cy humoru, analityka bez «rozumuvannja» i ljubov bez afektaciji vyjavylysja optymal’nymy dlja rozpovidi pro uljubleni projekty, doslidnyc’ki sjuzety, zustrici, zdobutky i nemynuci, na zal’, utraty. Popry pozirnu mozajicnist’ i riznoplanovist’ cych opovidok ta spohadiv – cilisnist’ knyzky tvorjat’ ne lyse styl’, intonacija, a j osoblyvyj kontrapunkt tematycnych perehukiv, naskriznych «kul’turnych herojiv» iz jichnimy nepovtornymy oblyccjamy, jak-ot Vasyl’ Stus abo Les’ Kurbas, Jevhen Sverstjuk, Mychajlyna Kocjubyns’ka, Roman Korohods’kyj, Les’ Tanjuk. І zvycajno z – Volodymyr Svidzins’kyj. /// /// Історії про книжки, картини, світлини, реліквії, а також про людей, що все те створювали – гарно вкладаються в авторський жанр маленької евристичної або мемуарної повісті, іноді доволі розлогої, часом радше евристичної новели, параболічної мініатюри чи лаконічної сильвети когось із улюблених митців і науковців. Есеїстичний стиль, дрібка ліричної іронії чи гумору, аналітика без «розумування» і любов без афектації виявилися оптимальними для розповіді про улюблені проєкти, дослідницькі сюжети, зустрічі, здобутки і неминучі, на жаль, утрати. Попри позірну мозаїчність і різноплановість цих оповідок та спогадів – цілісність книжки творять не лише стиль, інтонація, а й особливий контрапункт тематичних перегуків, наскрізних «культурних героїв» із їхніми неповторними обличчями, як-от Василь Стус або Лесь Курбас, Євген Сверстюк, Михайлина Коцюбинська, Роман Корогодський, Лесь Танюк. І звичайно ж – Володимир Свідзінський.
|
