| Detail |
«Etnohraficni hrupy ukrajinciv Karpat. Huculy» — naukovo-publicystycna pracja, pidhotovlena dosvidcenymy vcenymy vidomoho u sviti akademicnoho Іnstytutu narodoznavstva NAN Ukrajiny pid kerivnyctvom akademika NAN Ukrajiny profesora Stepana Pavljuka. Monohrafija prysvjacena vyvcennju usich aspektiv zyttja huculiv. Hucul’s’ki zvycajevi, pravovi j etycni normatyvy, viruvannja, zabobony, demonolohija, zvycaji, obrjady predstavljajut’ skladnyj i nadzvycajno cinnyj dlja nauky material. U n’omu prostezujut’sja vidbytky duchovnoho zyttja riznych epoch pocynajucy vid pervisnoobscynnoho ladu, pojednannja davnich jazycnyc’kych i piznisych chrystyjans’kych elementiv, fantastycnych irracional’nych ujavlen’ iz praktycnym dosvidom, nabutym i perevirenym uprodovz vikiv. Bahatyj reliktovymy elementamy i hucul’s’kyj fol’klor, osoblyvo obrjadovi pisni, kazky, lehendy, zamovljannja, pov’jazani z viruvannjamy i zabobonamy. V narodnij poeziji huculiv nabuly osoblyvoho rozvytku taki pisenni zanry, jak kolomyjka, spivanka-chronika. Nepovtornoju svojeridnistju vidznacajut’sja melodyka narodnoho spivu, instrumental’na muzyka, tradycijni tanci, samobutnje narodne mystectvo ta in. SCe v mynulomu Hucul’scyna slavylasja svojim bahatym uzytkovo-dekoratyvnym mystectvom: keramikoju, riz’boju po derevu, cudo-pysankoju, chudoznim tkactvom, vysyvkoju, chudozn’oju obrobkoju metalu, skiry, vyrobamy iz rohu. Nepovtornoju kolorystycnoju hamoju i chudozn’oju orijentacijeju vidznacajet’sja tradycijnyj hucul’s’kyj odjah iz vlastyvymy jomu prykrasamy i dopovnennjamy (zhardamy, ceresamy, tobivkamy tosco). /// /// «Етнографічні групи українців Карпат. Гуцули» — науково-публіцистична праця, підготовлена досвідченими вченими відомого у світі академічного Інституту народознавства НАН України під керівництвом академіка НАН України професора Степана Павлюка. Монографія присвячена вивченню усіх аспектів життя гуцулів. Гуцульські звичаєві, правові й етичні нормативи, вірування, забобони, демонологія, звичаї, обряди представляють складний і надзвичайно цінний для науки матеріал. У ньому простежуються відбитки духовного життя різних епох починаючи від первіснообщинного ладу, поєднання давніх язичницьких і пізніших християнських елементів, фантастичних ірраціональних уявлень із практичним досвідом, набутим і перевіреним упродовж віків. Багатий реліктовими елементами і гуцульський фольклор, особливо обрядові пісні, казки, легенди, замовляння, пов’язані з віруваннями і забобонами. В народній поезії гуцулів набули особливого розвитку такі пісенні жанри, як коломийка, співанка-хроніка. Неповторною своєрідністю відзначаються мелодика народного співу, інструментальна музика, традиційні танці, самобутнє народне мистецтво та ін. Ще в минулому Гуцульщина славилася своїм багатим ужитково-декоративним мистецтвом: керамікою, різьбою по дереву, чудо-писанкою, художнім ткацтвом, вишивкою, художньою обробкою металу, шкіри, виробами із рогу. Неповторною колористичною гамою і художньою орієнтацією відзначається традиційний гуцульський одяг із властивими йому прикрасами і доповненнями (згардами, чересами, тобівками тощо).
|
