| Detail |
Proponovana monohrafija je persoju v sucasnij nauci sproboju dokorinnoho krytycnoho perehljadu doteperisnich osnovnych pohljadiv doslidnykiv na pochodzennja imen davn’orus’kych i spil’noslov’jans’kych jazycnyc’kych bozestv z ohljadom pry c’omu takoz doteperisnich sprob traktuvannja sutnosti relihijno-mifolohicnych funkcij cych bozestv. Z navedennjam vidpovidnoji arhumentaciji, avtor proponuje teoriju, zhidno z jakoju, vsi, bez vynjatku, davn’orus’ki i spil’noslov’jans’ki jazycnyc’ki bozestva, razom iz svojimy imenamy ta relihijno-mifolohicnymy funkcijamy, vynykly perevazno sce v pervisnoobscynnyj period i vykljucno na praslov’jans’komu, cy sce protoslov’jans’komu avtochtonnomu grunti, prycomu same na grunti antroponimijnomu. Otze zodne z cych bozestv, jak i joho im’ja, nizvidky ne bulo zapozycenym. Vidpovidno arhumentovano, avtor takoz dovodyt’, sco dejaki iz vidomych dosi u nauci davn’orus’kych jazycnyc’kych bozestv naspravdi zodnymy bozestvamy ne buly, oskil’ky buly pomylkovo stvoreni bozestvamy cerez neporozuminnja samymy davn’orus’kymy knyznykamy-perepysuvacamy i kopijistamy sce davnisych vidpovidnych pysemnych pam’jatok, a vidtak uze, tez cerez neporozuminnja, pomylkovo j samymy doslidnykamy davn’orus’koho jazycnyctva. Monohrafija napysana na styku dvoch nauk - mifolohiji i linhvistyky, rozrachovana na cytaciv: mifolohiv, filolohiv, etnolohiv, istorykiv, teolohiv, krajeznavciv ta vsich, chto cikavyt’sja istorijeju Ukrajiny i vs’oho slov’janstva. /// /// Пропонована монографія є першою в сучасній науці спробою докорінного критичного перегляду дотеперішніх основних поглядів дослідників на походження імен давньоруських і спільнослов’янських язичницьких божеств з оглядом при цьому також дотеперішніх спроб трактування сутності релігійно-міфологічних функцій цих божеств. З наведенням відповідної аргументації, автор пропонує теорію, згідно з якою, всі, без винятку, давньоруські і спільнослов’янські язичницькі божества, разом із своїми іменами та релігійно-міфологічними функціями, виникли переважно ще в первіснообщинний період і виключно на праслов’янському, чи ще протослов’янському автохтонному ґрунті, причому саме на ґрунті антропонімійному. Отже жодне з цих божеств, як і його ім’я, нізвідки не було запозиченим. Відповідно аргументовано, автор також доводить, що деякі із відомих досі у науці давньоруських язичницьких божеств насправді жодними божествами не були, оскільки були помилково створені божествами через непорозуміння самими давньоруськими книжниками-переписувачами і копіїстами ще давніших відповідних писемних пам’яток, а відтак уже, теж через непорозуміння, помилково й самими дослідниками давньоруського язичництва. Монографія написана на стику двох наук - міфології і лінгвістики, розрахована на читачів: міфологів, філологів, етнологів, істориків, теологів, краєзнавців та всіх, хто цікавиться історією України і всього слов’янства.
|
