| Detail |
V’jaznycja, sco naspravdi je konctaborom, de zastosovujut’ motorosni tortury, dije v sucasnij Ukrajini. Za tjuremnym parkanom nemaje zodnych zakoniv, tut zovsim inse zyttja: u prynyzenni, strachu j nepevnosti, z ranamy ta slidamy opikiv na tili, z bolem vid perelamanych kistok i casto — vid zlamanoji voli j svidomosti. Tut holovne zavdannja — vyzyty, koly zyty vze ne chocet’sja j vid tebe majze nicoho ne zalezyt’, zberehty zdorovyj hluzd, koly vze blyz’kyj do bozevillja, zalysytysja ljudynoju v neljuds’kych umovach, de vira, proscennja, nenavyst’ i navit’ pohljad miz katom i zertvoju nabuvajut’ insych sensiv. SCob vyzyty v pekli konctaboru, zurnalist Stanislav Asjejev napysav cju knyzku — vidvertu, emocijnu, hlyboku, v jakij pytan’ bil’se, aniz vidpovidej, bo zyttja ljudej pislja zvil’nennja z polonu nazavzdy rozdilylosja na «do» i «pislja». Pereklad ukrajins’koju movoju podanyj poruc iz oryhinalom. /// /// В’язниця, що насправді є концтабором, де застосовують моторошні тортури, діє в сучасній Україні. За тюремним парканом немає жодних законів, тут зовсім інше життя: у приниженні, страху й непевності, з ранами та слідами опіків на тілі, з болем від переламаних кісток і часто — від зламаної волі й свідомості. Тут головне завдання — вижити, коли жити вже не хочеться й від тебе майже нічого не залежить, зберегти здоровий глузд, коли вже близький до божевілля, залишитися людиною в нелюдських умовах, де віра, прощення, ненависть і навіть погляд між катом і жертвою набувають інших сенсів. Щоб вижити в пеклі концтабору, журналіст Станіслав Асєєв написав цю книжку — відверту, емоційну, глибоку, в якій питань більше, аніж відповідей, бо життя людей після звільнення з полону назавжди розділилося на «до» і «після». Переклад українською мовою поданий поруч із оригіналом.
|
