| Detail |
Proponovana uvazi cytaca knyzka vidomoji literaturoznavyci – ce pereosmyslennja realij kinopovisti Oleksandra Dovzenka «Ukrajina v ohni» j scodennyka i zorstkych podij ljutoho-travnja 2022 roku – z pozyciji ljudyny, jaka pryjnjala cej virolomnyj vyklyk, ne pokydajucy Kyjeva u najvazcyj dlja n’oho period zvytjaznoji borot’by nasych ZSU. Fiksujucy ta analizujucy z perspektyvy «dvoch stin» kyjivs’koji kvartyry sytuaciju nerivnoho protystojannja nasych zachysnykiv pid cas povnomasstabnoho napadu susidn’oji pivnicnoji derzavy na Ukrajinu, avtorka vytvoryla perekonlyvyj syntez literatury, jiji pereosmyslennja z viddali casu i promovystoji dokumentalistyky, zhornutoji u zorstku formu faktazu. Takyj nespodivanyj dlja literaturoznavcja zanrovyj format – svojeridna kardiohrama persych 100 dniv vijny kriz’ pryzmu zadokumentovanych podij mynuloho – daje mozlyvist’ ne til’ky povernutysja spohadamy u toj neprostyj period, koly real’nyj cas stysnuvsja v napruzenomu ocikuvanni, tryvozi j viri v nasu blyz’ku peremohu, a j vidcuty real’nyj perehuk dvoch vojen – Druhoji svitovoji i povnomasstabnoji rosijs’ko-ukrajins’koji vijny 2022-2023 rokiv. Avtorka ne zanurjujet’sja u vlasnyj emocijnyj plyn (lyse na pocatku punktyrno vidobrazaje chid svojich dumok i rozmyslovych apeljacij), natomist’ obyraje prostyj, a naspravdi duze citkyj i vyraznyj sposib spivstavlennja istorycnych podij cerez optyku Oleksandra Dovzenka. Takyj «zyvyj» vidbytok zorstkoji real’nosti, nibyto pozbavlenyj indyvidual’nych emocij, naspravdi daje efekt suhestyvnoji ekspresiji, dozvoljajucy cytacevi po-novomu vidcuty perezyte – kriz’ zv’jazok casiv, povtorjuvanu trahicnist’ ukrajins’koji istoriji, povnu vpiznavanist’ bahat’och realij i casom nespodivanych vysnovkiv. /// /// Пропонована увазі читача книжка відомої літературознавиці – це переосмислення реалій кіноповісті Олександра Довженка «Україна в огні» й щоденника і жорстких подій лютого-травня 2022 року – з позиції людини, яка прийняла цей віроломний виклик, не покидаючи Києва у найважчий для нього період звитяжної боротьби наших ЗСУ. Фіксуючи та аналізуючи з перспективи «двох стін» київської квартири ситуацію нерівного протистояння наших захисників під час повномасштабного нападу сусідньої північної держави на Україну, авторка витворила переконливий синтез літератури, її переосмислення з віддалі часу і промовистої документалістики, згорнутої у жорстку форму фактажу. Такий несподіваний для літературознавця жанровий формат – своєрідна кардіограма перших 100 днів війни крізь призму задокументованих подій минулого – дає можливість не тільки повернутися спогадами у той непростий період, коли реальний час стиснувся в напруженому очікуванні, тривозі й вірі в нашу близьку перемогу, а й відчути реальний перегук двох воєн – Другої світової і повномасштабної російсько-української війни 2022-2023 років. Авторка не занурюється у власний емоційний плин (лише на початку пунктирно відображає хід своїх думок і розмислових апеляцій), натомість обирає простий, а насправді дуже чіткий і виразний спосіб співставлення історичних подій через оптику Олександра Довженка. Такий «живий» відбиток жорсткої реальності, нібито позбавлений індивідуальних емоцій, насправді дає ефект сугестивної експресії, дозволяючи читачеві по-новому відчути пережите – крізь зв’язок часів, повторювану трагічність української історії, повну впізнаваність багатьох реалій і часом несподіваних висновків.
|
