| Detail |
U peredmovi avtor, zvertajucys’ do cytaca, zaznacaje: «Protjahom bahat’och rokiv pys’mennyk ne til’ky pyse, ale j cytaje. Navit’, ne tak – spocatku vin cytaje, a zhodom pocynaje pysaty. Cytannja i pysannja spivisnujut’ jak totozni procesy, miz jakymy isnuje vzajemozv’jazok i superecnosti. Z casom, koly ty zdaten vidriznyty nebesne pys’mo vid pryzemlenoho, vlovyty muzyku poetycnoho syntaksysu, zbahnuty prostotu i skladnist’ vicnych pytan’, same todi tvoje cytannja, za umovy, jaksco ty pys’mennyk, uze vychodyt’ na postijne protystojannja "tvoho" i "cuzoho"». Zakladenyj Borchesom pryncyp dialohu kul’tur, v knyzi Vasylja Machna rozhortajet’sja z aryfmetycnoju prohresijeju, bo tut vy zustrinetesja z Malanjukom i Svidzins’kym, Agnonom i Borchesom, Modijal’ni ta Nykyforom, Stravins’kym ta Pjartom, slonom Abul’ Abbasom i bilymy capljamy, Vidnem ta Pitsburgom. U bud’-jakych encyklopedijach cas spresovano - tut takoz. /// /// У передмові автор, звертаючись до читача, зазначає: «Протягом багатьох років письменник не тільки пише, але й читає. Навіть, не так – спочатку він читає, а згодом починає писати. Читання і писання співіснують як тотожні процеси, між якими існує взаємозв’язок і суперечності. З часом, коли ти здатен відрізнити небесне письмо від приземленого, вловити музику поетичного синтаксису, збагнути простоту і складність вічних питань, саме тоді твоє читання, за умови, якщо ти письменник, уже виходить на постійне протистояння "твого" і "чужого"». Закладений Борхесом принцип діалогу культур, в книзі Василя Махна розгортається з арифметичною прогресією, бо тут ви зустрінетеся з Маланюком і Свідзінським, Аґноном і Борхесом, Модіяльні та Никифором, Стравінським та Пяртом, слоном Абуль Аббасом і білими чаплями, Віднем та Пітсбурґом. У будь-яких енциклопедіях час спресовано - тут також.
|
