Detail |
Z’jasovujut’sja istorycni, teoretycni ta metodolohicni zasady naukovoho piznannja antropolohicnoho kodu ukrajins’koji kul’tury i cyvilizaciji, jich samobutnosti i zahadkovosti, v epicentri jakych perebuvaje Ljudyna jak unikal’na i najvysca cinnist’. Rozkryvajet’sja joho sutnist’ jak sukupnist’ obraziv, zasobiv biolohicnoho i sociokul’turnoho charakteru, pov’jazanych z pevnym kompleksom stereotypiv svidomosti okremoji ljudyny abo hrupy ljudej, jaki vyrazajut’sja v archetypach, mentaliteti, intelektual’nomu, moral’nomu i material’nomu zytti, v politycnij i social’nij orhanizaciji suspil’stva, joho kul’turi ta cyvilizaciji, tranzytnomu charakteri i zdatnosti uspadkovuvatysja. Analizujet’sja zmist i funkciji antropolohicnoho kodu kul’tury ta cyvilizaciji na riznych etapach istoriji Ukrajiny – vid najdavnisych casiv do sucasnosti jak systemy znacen’ i typiv myslennja ljudyny, jiji psycholohiji i mentalitetu, sposobiv spryjnjattja neju cinnostej, intelektual’noho i emocijnoho rozuminnja svitu, pevnoji kul’tury ta cyvilizaciji. Stryznem antropolohicnoho kodu kul’tury vystupaje ljudyna, a antropolohicnoho kodu cyvilizaciji – suspil’stvo. Sprostovujut’sja riznoho rodu teoriji vtraty cinnisno-smyslovoji formy buttja ljudyny v umovach hlobalizaciji sucasnoho svitu, paradyhma «ruskoho mira», kodu tak zvanoji «obsceruskoj» kul’tury, kanonicnoji terytoriji, cyvilizaciji, spil’noho korinnja, henetycnoho i kul’turnoho rozvytku ukrajins’koho i rosijs’koho narodiv. /// /// З’ясовуються історичні, теоретичні та методологічні засади наукового пізнання антропологічного коду української культури і цивілізації, їх самобутності і загадковості, в епіцентрі яких перебуває Людина як унікальна і найвища цінність. Розкривається його сутність як сукупність образів, засобів біологічного і соціокультурного характеру, пов’язаних з певним комплексом стереотипів свідомості окремої людини або групи людей, які виражаються в архетипах, менталітеті, інтелектуальному, моральному і матеріальному житті, в політичній і соціальній організації суспільства, його культурі та цивілізації, транзитному характері і здатності успадковуватися. Аналізується зміст і функції антропологічного коду культури та цивілізації на різних етапах історії України – від найдавніших часів до сучасності як системи значень і типів мислення людини, її психології і менталітету, способів сприйняття нею цінностей, інтелектуального і емоційного розуміння світу, певної культури та цивілізації. Стрижнем антропологічного коду культури виступає людина, а антропологічного коду цивілізації – суспільство. Спростовуються різного роду теорії втрати ціннісно-смислової форми буття людини в умовах глобалізації сучасного світу, парадигма «руского міра», коду так званої «общеруской» культури, канонічної території, цивілізації, спільного коріння, генетичного і культурного розвитку українського і російського народів.
|