Litos, abo Kamin’, vypuscenyj iz prasci pravdy Svjatoji Pravoslavnoji Rus’koji cerkvy

Artikel-Nr.: 19_14_008
69,00

Preis inkl. MwSt.



Літос, або Камінь, випущений із пращі правди Святої Православної Руської церкви задля знищення химерно-темної "Перспективи", або радше пасквіля, Касіяна Саковича, колишнього Дубенського уніатського архімандрита  / Mohyla, Petro / Могила, Петро | 978-617-7397-75-4 | Talkom   / Талком   | 2018 | 656 S. | Kyjiv / Київ

Weitere Produktinformationen

Verlag Talkom   / Talkom   / Талком
Autor Mohyla, Petro / Mohyla, Petro / Могила, Петро
Stadt Kyjiv / Kyiv / Київ
Seiten 656 S.
ISBN 978-617-7397-75-4
Detail Knyha, jaka z’javylasja pid hryfom Іnstytutu filolohiji Kyjivs’koho nacional’noho universytetu imeni Tarasa Sevcenka, Miznarodnoji skoly ukrajinistyky NAN Ukrajiny j Іnstytutu literatury im.T.H.Sevcenka NAN Ukrajiny u seriji «Pam’jatky ukrajins’koji polemicnoji literatury» – «Litos» Petra Mohyly, povna nazva: «λιθοε, abo kamien z procy prawdy cerkwie świętey prawosławney ruskiey na skruszenie falecznociemniey Perspektiwy abo raczey paszkwilu od Kassiana Sakowicza…».  Perse vydannja pobacylo svit u drukarni Kyjevo-Pecers’koji lavry v 1644 roci. Teper knyhu perevydano, tekst pereklav iz cerkovnoslov’jans’koji i latyny, pidhotuvav do druku i sporjadyv prymitkamy Rostyslav Radysevs’kyj, doktor filolohicnych nauk, profesor, clen-korespondent NAN Ukrajiny, iniciator perevydannja. Ce persyj povnyj ukrajins’kyj pereklad tvoru. U lavrs’komu vydanni c’oho tvoru, na zahlavnomu arkusi pid prysvjatoju Maksymilianu Brzozovs’komu stojav pidpys «pokirnyj otec’ Jevsevij Pimin». Naspravdi z za cym psevdonimom zachovavsja mytropolyt Petro Mohyla, tajemnycju psevdo sce v 1672 roci rozkryv Joannykij Galjatovs’kyj. Ta vse z dyskusiji dovkola avtorstva tvoru tryvaly i tryvajut’,  dechto z ucenych, napr., Stepan Holubjev,  vvazav, sco Petro Mohyla buv lyse iniciatorom i kerivnykom vydannja, do jakoho zaluceno insych duchovnych osib.  Mav raciju Fedir Tytov, pidkresljujucy, sco ucast’ Petra mohyly u c’omu vydanni znacnisa za vsi joho insi knyhy. R.Radysevs’kyj u peredmovi rozkryvaje dejaki biohraficni podrobyci avtora knyhy. Mohyla Petro Symeonovyc, cernece im’ja Petro (1596–1647) – mytropolyt Kyjivs’kyj, Halyc’kyj i vsijeji Rusy, cerkovnyj, politycnyj, kul’turno-osvitnij dijac, reformator ukrajins’koji osvity. Svjatyj. Narodyvsja v sim’ji moldavs’koho hospodarja Symeona Mohyly j uhors’koji knjazny Marharet (Margit). U tradycijach znatnych rodyn XVI–XVII st. pol’s’ka heral’dyka vyvodyla pochodzennja rodyny Mohyl vid znamenytoho rymljanyna Mucija Scevoly, nascadky jakoho perejsly z Rymu do Hreciji, a zvidty — v Moldovu. Druha lehenda maje rumuns’ke pochodzennja. І.Hajuk pyse: «Zhidno z neju u berezni 1486 r. u bytvi miz uhors’kymy ta moldavs’kymy vijs’kamy pid vojevodoju Stefanom ІV buv ubytyj kin’. Herol’d Purmyha (Purice) todi viddav svoho. A oskil’ky Stefan buv nevelykoho zrostu, to visnyk, dopomahajucy jomu sisty na konja, stav na kolino i skazav: «Dozvol’, pane, posluzyty tobi za mist’ hirky». Na sco Stefan jomu vidpoviv: «Z hirky ja peretvorju tebe na horb (mohylu)». Puryha vidznacyvsja i pid cas samoji bytvy, tomu buv scedro nahorodzenyj. Z toho casu vin ta joho nascadky staly nosyty  rodove im’ja Mohyl» /// /// Книга, яка з’явилася під грифом Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Міжнародної школи україністики НАН України й Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України у серії «Пам’ятки української полемічної літератури» – «Літос» Петра Могили, повна назва: «λιθοε, abo kamien z procy prawdy cerkwie świętey prawosławney ruskiey na skruszenie falecznociemniey Perspektiwy abo raczey paszkwilu od Kassiana Sakowicza…».  Перше видання побачило світ у друкарні Києво-Печерської лаври в 1644 році. Тепер книгу перевидано, текст переклав із церковнослов’янської і латини, підготував до друку і спорядив примітками Ростислав Радишевський, доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, ініціатор перевидання. Це перший повний український переклад твору. У лаврському виданні цього твору, на заглавному аркуші під присвятою Максиміліану Бржозовському стояв підпис «покірний отець Євсевій Пімін». Насправді ж за цим псевдонімом заховався митрополит Петро Могила, таємницю псевдо ще в 1672 році розкрив Йоанникій Ґалятовський. Та все ж дискусії довкола авторства твору тривали і тривають,  дехто з учених, напр., Степан Голубєв,  вважав, що Петро Могила був лише ініціатором і керівником видання, до якого залучено інших духовних осіб.  Мав рацію Федір Титов, підкреслюючи, що участь Петра могили у цьому виданні значніша за всі його інші книги. Р.Радишевський у передмові розкриває деякі біографічні подробиці автора книги. Могила Петро Симеонович, чернече ім’я Петро (1596–1647) – митрополит Київський, Галицький і всієї Руси, церковний, політичний, культурно-освітній діяч, реформатор української освіти. Святий. Народився в сім’ї молдавського господаря Симеона Могили й угорської княжни Маргарет (Марґіт). У традиціях знатних родин XVI–XVII ст. польська геральдика виводила походження родини Могил від знаменитого римлянина Муція Сцеволи, нащадки якого перейшли з Риму до Греції, а звідти — в Молдову. Друга легенда має румунське походження. І.Гаюк пише: «Згідно з нею у березні 1486 р. у битві між угорськими та молдавськими військами під воєводою Стефаном ІV був убитий кінь. Герольд Пурмига (Пуріче) тоді віддав свого. А оскільки Стефан був невеликого зросту, то вісник, допомагаючи йому сісти на коня, став на коліно і сказав: «Дозволь, пане, послужити тобі за мість гірки». На що Стефан йому відповів: «З гірки я перетворю тебе на горб (могилу)». Пурига відзначився і під час самої битви, тому був щедро нагороджений. З того часу він та його нащадки стали носити  родове ім’я Могил»

Auch diese Kategorien durchsuchen: Bücher, Geschichte, Religion, Slawistik