| Detail |
Doslidzeno formuvannja systemy vijs’kovoji bezpeky u respublikach postradjans’koho prostoru. Zdijsneno vijs’kovo-istorycnyj, chronolohicno-porivnjal’nyj ta krytycnyj analizy stanu vijs’kovoji bezpeky p’jatnadcjaty novostvorenych derzav u period 1991–2011 rr. Proanalizovano istorycnu rol’ vijs’kovo-politycnoho kerivnyctva zaznacenych krajin, znacennja derzavnych konceptual’no-stratehicnych, doktrynal’nych ta zakonodavco-normatyvnych pidchodiv do vyrisennja problemy vijs’kovoji oborony. Ocharakteryzovano istorycni obstavyny vzajemovidnosyn respublik z miznarodnymy ta rehional’nymy vijs’kovo-politycnymy orhanizacijamy (OON, NATO, JeS, OBSJe, ODKB, SND, SOS ta in.). Rozhljanuto dijal’nist’ derzavnych instytutiv (parlamentu, prezydenta, rady nacional’noji bezpeky, urjadu, ministerstva oborony, armiji) ta jich rol’ u formuvanni systemy vijs’kovoji bezpeky i oborony krajiny, totoznosti i vidminnosti, riznomanitnist’ pidchodiv do problemy u mezach konstytucijnych vymoh. /// /// Досліджено формування системи військової безпеки у республіках пострадянського простору. Здійснено військово-історичний, хронологічно-порівняльний та критичний аналізи стану військової безпеки п’ятнадцяти новостворених держав у період 1991–2011 рр. Проаналізовано історичну роль військово-політичного керівництва зазначених країн, значення державних концептуально-стратегічних, доктринальних та законодавчо-нормативних підходів до вирішення проблеми військової оборони. Охарактеризовано історичні обставини взаємовідносин республік з міжнародними та регіональними військово-політичними організаціями (ООН, НАТО, ЄС, ОБСЄ, ОДКБ, СНД, ШОС та ін.). Розглянуто діяльність державних інститутів (парламенту, президента, ради національної безпеки, уряду, міністерства оборони, армії) та їх роль у формуванні системи військової безпеки і оборони країни, тотожності і відмінності, різноманітність підходів до проблеми у межах конституційних вимог.
|
