| Detail |
A cy znajete vy, de naholos u slovi "hamselyty"? І jak svydko vypravyty normal’noju ukrajins’koju "po miri neobchidnosti"? Jak ukrajins’koju "vyd na zytel’stvo", "predusmotrytel’nыj", "mnohoobescajuscyj", "kraeuhol’nыj kamen’"? Jaki vam vidomi synonimy do "povnoju miroju"? І sco spil’noho ta vidminnoho miz "chvority na diabet" ta "pereklasty anhlijs’koju"? Knyzka Juliji Dvorec’koji bude korysna vsim, cyja ukrajins’ka vse sce nedostatn’o ideal’na. Tobto vsim bez vynjatku. Komus’ - scob vyvcyty j zapam'jataty. Komus’ - scob dostupno j nenudno pojasnyty. Najkrasce, sco tut je - ukrajins’ki vidpovidnyky do "s hlaz doloj, yz serdca von" (choca je j lakonicnisi, niz u "Pomylkariumi", rymovani), "huba ne dura", "yz ohnja da v polыmja", "ele-ele dusa v tele". A perelik synonimiv do "pid lezacyj kamin’ voda ne tece" b'je vsi rekordy. Jak i perelik synonimiv do odnoho slova - "skrupul’oznyj". Spodobalasja stysla (mens niz na odnu standartnu storinku) pojasnjuval’na zapyska pro najholovnise pry perekladi. Ne "vid slova do slova", a "vid smyslu do smyslu". Ce, do reci, j samij pani Dvorec’kij varto pam'jataty, koly "rozhljadaty" j "torkatysja" vydajut’sja jij synonimamy. Іnkoly avtorka peredaje kuti medu (prynajmni na mij skromnyj pohljad). Ja, napryklad, nikoly v zyvomu spilkuvanni ne cula "blyz’korukyj" cy "prynosyty spivcuttja". A "zamusolenyj" meni trapljavsja castise v rosijs’kij movi, niz v ukrajins’kij. Nu, j "nyzkoju, kljucem" na zaminu rosijs’komu "hus’kom" ja b tez z rubryky "Perekladajmo vlucno" kudys’ posunula, adze "kljucem" letjat’, a "hus’kom" (v ukrajins’komu varianti - "cuhom") chodjat’ i bihajut’. Dotepni v cij knyzci komentari: "Jaksco vy vze docytaly sjudy, to budemo spodivatysja, sco dobrjaca castyna zvycnych pomylok dlja vas... vrizala duba". Abo: "my casto horodymo horody tak, nace za kozne slovo nam majut’ zaplatyty", "1+1 u movi ne pracjuje, bo vychodyt’ tretij zajvyj", "usi dyplomaty kolys’ buly dyplomantamy"... Do reci, pro "kolys’ buly" - Julija Dvorec’ka stvorjuvala "Pomylkarium" iz dosvidu vlasnych pomylok, jakych prypuskalasja kolys’ davno, cy vse z taky cuzych? /// /// А чи знаєте ви, де наголос у слові "гамселити"? І як швидко виправити нормальною українською "по мірі необхідності"? Як українською "вид на жительство", "предусмотрительный", "многообещающий", "краеугольный камень"? Які вам відомі синоніми до "повною мірою"? І що спільного та відмінного між "хворіти на діабет" та "перекласти англійською"? Книжка Юлії Дворецької буде корисна всім, чия українська все ще недостатньо ідеальна. Тобто всім без винятку. Комусь - щоб вивчити й запам'ятати. Комусь - щоб доступно й ненудно пояснити. Найкраще, що тут є - українські відповідники до "с глаз долой, из сердца вон" (хоча є й лаконічніші, ніж у "Помилкаріумі", римовані), "губа не дура", "из огня да в полымя", "еле-еле душа в теле". А перелік синонімів до "під лежачий камінь вода не тече" б'є всі рекорди. Як і перелік синонімів до одного слова - "скрупульозний". Сподобалася стисла (менш ніж на одну стандартну сторінку) пояснювальна записка про найголовніше при перекладі. Не "від слова до слова", а "від смислу до смислу". Це, до речі, й самій пані Дворецькій варто пам'ятати, коли "розглядати" й "торкатися" видаються їй синонімами. Інколи авторка передає куті меду (принаймні на мій скромний погляд). Я, наприклад, ніколи в живому спілкуванні не чула "близькорукий" чи "приносити співчуття". А "замусолений" мені траплявся частіше в російській мові, ніж в українській. Ну, й "низкою, ключем" на заміну російському "гуськом" я б теж з рубрики "Перекладаймо влучно" кудись посунула, адже "ключем" летять, а "гуськом" (в українському варіанті - "цугом") ходять і бігають. Дотепні в цій книжці коментарі: "Якщо ви вже дочитали сюди, то будемо сподіватися, що добряча частина звичних помилок для вас... врізала дуба". Або: "ми часто городимо городи так, наче за кожне слово нам мають заплатити", "1+1 у мові не працює, бо виходить третій зайвий", "усі дипломати колись були дипломантами"... До речі, про "колись були" - Юлія Дворецька створювала "Помилкаріум" із досвіду власних помилок, яких припускалася колись давно, чи все ж таки чужих?
|
